МИ горді вибором професії

Інтерв’ю з артистами балету

Дніпровського театру опери та балету,

здобувачами ІІ рівня вищої освіти спеціальності «Хореографія»

БДПУ

Сьогодні ми дізнаємося про наших студентів трохи більше. Спілкування з артистами балету Дніпропетровського театру опери та балету, здобувачами ІІ рівня вищої освіти БДПУ Іллею Устиненковим, Мар‘яною Гресь та Євгеном Жуковим надало змогу зануритися у світ людей, які не уявляють свого життя без танцю!

- Розкажіть, будь-ласка, про свій хореографічний шлях.

Ілля: Танцями я почав займатися ще в далекому дитинстві. Віддала мене на них мати, по суті, саме вона і подарувала мені можливість пізнати цю професію. Сам не проявляв ініціативи і не дуже хотів танцювати. Спочатку це був не класичний балет, а сучасна хореографія. На перших заняттях мені було досить нудно і нецікаво, адже мої однолітки грають у футбол, вивчають карате та тхэквондо, а я повинен займатися не зовсім чоловічою справою - вчитися танцювати (сміється). Але згодом ця справа почала мене затягувати, і я зрозумів,

що це вже частина мого життя. З кожним роком у колективі я намагався розвиватися, вчити щось нове, розумів, що хочу пов‘язати з хореографією своє життя. Тому в 15 років вступив до Дніпропетровського театрально-художнього коледжу і продовжив розвивати свої танцювальні

здібності. Я з впевненістю можу сказати, що саме Театральний коледж зробив з мене артиста. Саме тут я вперше і познайомився з класичним балетом, з яким після випуску і захотів пов’язати своє життя. Тому по завершенню навчання відразу пішов працювати в Дніпропетровський театр опери та балету, у якому працюю і досі.

Мар‘яна: Я почала танцювати досить пізно, у 14 років. До цього займалася карате, легкою атлетикою та грала на фортепіано. Дитинство в мене було досить активне, я завжди була чимось зайнята. На танці потрапила досить неочікувано, у музичній школі, де я займалася

фортепіано, викладали хореографію і я мала можливість спостерігати за їх заняттями. Мені дуже подобалось, але приєднатися я ніяк не наважувалась. Одного вечора ми з татом дивилася відоме танцювальне шоу, саме тоді я і зрозуміла на всі 100%, що хочу спробувати. Наступного дня тато записав мене на перший урок хореографії. З того моменту я ні на секунду не розлучаюся з танцями. Спочатку було дуже важко, мої однолітки вміли вже дуже багато, а мені треба було їх наздоганяти. Але мені це вдалося. Потім був вступ до коледжу, навчання і, нарешті, моя мрія - робота в театрі.

Євген: З дитинства я дуже активна дитина, тому вже у три роки я опинився на сцені з вокально-хореографічним ансамблем «Жайвер». Займаючись вокалом та хореографією, я зрозумів, що більше мене полонить танець. Так, з 6 років я став займатися в ансамблі сучасного танцю «Trance Dance», паралельно брав участь у художній самодіяльності в школі й таборах відпочинку. Мені дуже подобалося проявляти свої танцювальні здібності та отримувати досвід постановника дійства. За реакцією людей навколо я розумів, що в мене

це виходить непогано. Тому, коли прийшов час обрати майбутню професію, я вирішив займатися хореографією професійно. Вступив до Дніпропетровського театрально-художнього коледжу на спеціальність «Хореографія», після закінчення якого продовжив освіту в Луганському національному університеті на факультеті педагогіки та отримав кваліфікацію «викладач мистецтва танцю». Під час навчання в театральному коледжі мене зацікавив класичний танець, після ІІ курсу мене запросили спробувати себе на професійній сцені в якості артиста балету в Дніпропетровський театр опери та балету. Так танець став моїм життям.

- Що, на Вашу думку, є найбільш цікавим у професії артиста балету?

Ілля: Думаю, що для кожного це щось своє. Для мене один з найцікавіших моментів - це можливість «одягнути» на себе безліч образів та характерів. Сьогодні ти можеш бути закоханим принцем, а завтра - піратом-розбійником. Кожного героя ти повинен відчути та зрозуміти, щоб глядач повірив твоєму образу, зміг поринути в історію твого героя на всі 100 %.

- Що найскладніше у Вашій професії?

Мар‘яна: Балет - сам по собі дуже складний вид мистецтва, кожен день ми маємо багато часу проводити в залі, щоб відточувати свою майстерність, тренувати своє тіло, дотримуватися режиму харчування, працювати тоді, коли інші відпочивають. Глядач приходить на виставу і бачить красиву картинку, довершені рухи та емоції. Але досить мало людей знає, якою працею це все досягається, на які жертви має йти артист, щоб показати глядачам завершений емоційний образ та гарну техніку виконання. На мою думку, у балеті все по-своєму складне і тільки ті люди, які по-справжньому люблять це мистецтво, можуть отримувати насолоду від цієї нелегкої справи.

- Ви пишаєтеся, що працюєте саме в цій професії?

Ілля: Безсумнівно, так. Бути артистом балету, ще й хлопцем, велика рідкість сьогодні. Я дуже щасливий, що можу бути частинкою чогось великого, дарувати людям радість та нести культуру в народ.

Євген: Дуже пишаюсь. Це все твоє життя, ти багато працюєш, щоб людям донести емоції, почуття, долучити до світу хореографічного мистецтва та надати можливість замислитися.

- Наскільки затребувані артисти балету сьогодні?

Мар‘яна: Гарних артистів балету сьогодні не так багато, але вони є і є досить затребувані. Далеко не кожен може витримати важкість нашої професії. Багато хто приходив вчитися на артиста балету, потім перейшов у інший напрямок хореографії або й зовсім пішов з цього фаху.

- Що Ви порадите тим, хто тільки розпочинає свій творчий шлях?

Ілля: У першу чергу, звісно, терпіння. Потрібно бути дуже талановитим, щоб у тебе щось вийшло з першої спроби. Ніколи не зупинятися на досягнутому, за чимось великим є щось більше, щось нове, що ти ще не спробував. Ну і, звісно ж, натхнення, без якого в нашій професії неможливо.

- У чому особливості балету? Як його відчуваєте і розумієте Ви?

Мар’яна: Балет - це певний спосіб життя, який змушує тебе відмовлятися від багатьох речей. Не всі згодні жертвувати святами, днями народження, вихідними заради роботи. Балет - це боляче. Дуже боляче. Свідомо заподіювати собі біль кожен день готові далеко не всі. Рано чи пізно ставиш собі питання «А навіщо?». Якщо у тебе є відповідь на це питання, ти залишаєшся в театрі, якщо немає - йдеш. Мої поради: слухай своє серце та душу, якщо воно говорить «танцюй» - усі перешкоди Ви подолаєте та будете найкращим артистом балету. Ніколи не зупиняйтеся та працюйте над собою та власним тілом!